#ПрофспілкаЦеМи
Павло Гусєв: сили на творчість знаходяться завжди!
У лавах Профспілки металургів і гірників України – багато творчих людей. Їхні таланти зазвичай відкриваються несподівано: розмовляєш з виробничниками, питаєш про справу для душі, і дізнаєшся, що хтось – співає, хтось – танцює, хтось – неймовірно вишиває хрестиком... Але є серед наших спілчан і ті, хто присвятив мистецтву все життя, – як Павло Гусєв, виконуючий обов’язки начальника Палацу культури і спорту Іршанського гірничо-збагачувального комбінату.
За знайомство з Павлом Володимировичем ми вдячні голові ПО ПМГУ підприємства Наталії Фещенко. Розповідаючи про організацію дозвілля працівників, профлідерка відзначила велику роль Палацу та його керівника. А потім поділилася знімками робіт Гусєва. Виразні, яскраві та дуже різноманітні за жанром, вони принесли нам (і не нам першим, не дарма ж на рахунку художника – не менше десятка персональних виставок!) багато позитивних емоцій та спонукали неодмінно поспілкуватися з їх автором. От що він розповів:
– Мабуть, любов до мистецтва народилася разом зі мною. Я з дитинства обожнював малювати. На щастя, цьому потягу було де реалізуватися. В школі мене залучали до оформлення стінгазет, підготовки декорацій до заходів. Я займався у студії образотворчого мистецтва районного будинку культури, брав участь у місцевих конкурсах.
Творчість ніколи мені не набридала. У вихідні та на канікулах, із власноруч сконструйованим мольбертом, я вирушав десь на природу по пейзажі. Вдома, звірившись з книгою з теорії композиції, розставляв ужиткові речі для натюрмортів. Пробував писати портрети з натури, копіювати роботи українських та світових класиків. Ближче до старших класів захопився ще й різьбленням по дереву, випалюванням і ліпленням із пластиліну.
Тож питання щодо майбутньої професії вирішилося саме собою. Я вступив до інституту культури та мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету. Досі згадую роки навчання з величезним теплом: натхненну студентську «тусовку», педагогів, колективні виставки, екскурсії до визначних історичних місць – у Львів, Тернопіль, Кам’янець-Подільський, Острог, Сарни – які закохали мене у всіляку старовину, народні звичаї, ремесла...
Здобувши кваліфікацію майстра образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, я працював викладачем: спочатку у Житомирському коледжі культури та мистецтв, потім у школі мистецтв в Іршанську. А у 2009 році тодішній голова ПО ПМГУ Іршанського ГЗК Микола Волохов запропонував мені спробувати себе в ролі художника-декоратора Палацу культури та спорту «Титан».
Робота виявилась цікавою, з купою різних завдань і викликів. Наш Палац є культурним центром як для працівників підприємства, так і для мешканців всієї громади, тут завжди щось відбувається. Гартуються таланти: виступи наших артистів, аматорів сцени, збирають повні зали захоплених глядачів. Розвивається фізкультура і спорт, проходять тренування і змагання: спартакіади, турніри з шашок й шахів, дартсу, легкої і важкої атлетики, футболу, волейболу, баскетболу, настільного і великого тенісу, лижного спорту, зимової риболовлі тощо.
Колектив прекрасний. Всі співробітники (їх 30) – щирі, добрі, дбайливі, охайні, ввічливі, позитивні, професійні, мудрі, завжди прийдуть на допомогу за потреби. Працювати з ними – задоволення.
Мої колеги – члени Профспілки, то і я приєднався, з першого ж місяця роботи. І жодного разу не пошкодував. Первинна організація ПМГУ – активний учасник життєдіяльності Іршанського ГЗК, вона долучається до всіх соціально значущих ініціатив підприємства, містечка і громади, сама виступає організатором багатьох корисних справ і починань. Її лідерка і актив дослуховуються до думок, знають потреби людей. До них можна прийти по підтримку у скруті, або ж навпаки, щоб добрати позитивних емоцій – наприклад, активно відпочити. Скажу про себе: після напруженої роботи нема нічого кращого, ніж заїхати на пару днів у наш славний санаторій-профілакторій «Іршанськ».
Тим більше, що з 2024 року моя відповідальність зросла в рази. Начальниця ПК та С Наталія Самченко пішла в декретну відпустку у зв'язку з народженням донечки – і довірила мені виконувати її обов'язки. Зваживши всі нюанси, я не став відмовлятися, хоч і не мав досвіду перебування на керівних посадах. Навчатися довелося на практиці, та у цьому є свій позитив: зараз моє життя сповнене нових знайомств, спілкування з людьми найрізноманітніших професій.
Звісно, адміністративні та господарські справи забирають багато часу. Але сили на творчість знаходяться завжди! Мені цікаво все: від живопису і скульптури – до створення муралів, від малювання ілюстрацій для книжок – до «дрібного хуліганства» на кшталат «авторських сніговиків» (вже традиційно прикрашаю такими подвір’я Палацу узимку).
Стосовно тем, які зараз найбільше зачіпають, головна, звісно, війна. Я не військовий і не вмію волонтерити, тож мої способи зробити внесок у боротьбу з ворогом – це донатити на армію і підтримувати патріотичний і переможний дух своїми картинами.
Перші роботи на тему війни я почав створювати ще з 2014 року. А після повномасштабного вторгнення взагалі більше не міг малювати квіточки й метеликів (хоча і це люблю). Загалом маю близько 30 творів військово-патріотичного спрямування. Сюжети для них народжуються по-різному: і під впливом жахливих теленовин, і з сатиричних інтернет-мемів (адже гумор – теж зброя).
Наша земля, стійкість її народу, подвиги наших Захисників надихають. Планів та нових ідей багато, а що вдасться – покаже час. Першочергове ж бажання сьогодні, як у всіх українців та свідомих людей Світу, – Перемога України та наше вистраждане і справедливе місце під Сонцем!
Більше робіт художника Павла Гусєва можна знайти на його сторінці у соцмережі Facebook: https://www.facebook.com/pavlo.gusev.2025
