15 жовтня 2024 року
Профспілковий «факультатив» у бомбосховищі
Життя в умовах повномасштабної війни навчило українців нічого не відкладати на майбутнє і швидко адаптуватися до обставин. Саме цими принципами керувався провідний фахівець з діяльності професійних спілок апарату ПМГУ Роман Тарасенко, домовляючись із головою первинки ПМГУ Дніпровського фахового транспортно-економічного коледжу Женею Зейналовою про проведення для першокурсників навчального закладу профспілкового «факультативу». От що він розповідає:
– Інформаційні зустрічі зі здобувачами освіти на тему «Що таке Профспілка» – наша давня традиція. До війни молоді представники ПМГУ кожної осені відправлялися в аудиторії розповідати майбутнім працівникам галузі про Профспілку металургів і гірників України, її завдання, структуру, переваги профчленства.
На жаль, зараз із цим значно складніше. Умови для отримання нових знань у нинішніх учнів, м’яко кажучи, несприятливі. З огляду на постійні загрози ракетних атак дітей переведено на змішаний формат занять: частково наживо, частково онлайн. При цьому, перебуваючи в стінах навчальних закладів, вони проводять багато часу в укриттях, бо лунають повітряні тривоги. До того ж педагоги вже зараз занепокоєні перспективами зими. Вони коригують графіки, щоб не відставати від програми, через це восени збільшується кількість навчальних днів на тиждень.
Але, попри всі перешкоди, профспілковий «факультатив» у ДТрЕФК відбувся. Лекція для 30 першокурсників коледжу проходила у бомбосховищі – вперше, і дуже хочеться вірити, що востаннє, що наступного року ми говоритимем про Профспілку в мирних умовах.
Та, незважаючи на нестандартні обставини, ми з Женею Зейналовою зробили все можливе, щоб просто і доступно, на живих прикладах, пояснити філософію профспілок. Розповідаючи про головні принципи роботи Профспілки металургів і гірників України, про значимість кожного її члена, про необхідність консолідуватися і разом долати труднощі, ми закликали молодь виявляти активність: брати участь як у студентському житті, так і в профспілковій роботі.
Хлопці й дівчата слухали уважно. Запитань до нас у них очікувано не було. Це зрозуміло: на самому початку свого професійного становлення вони ще не стикалися з реальними проблемами. Та головне, що всі вони запам’ятали дорогу до свого профкому ПМГУ і розділили з нами просту думку: Профспілка – це кожен з нас і всі ми разом.



















