6 листопада 2024 року
Первинка ПМГУ УХІНу: єдність та активність у дійсно важкі часи
Харків – місто нескорених, місто сильних, місто, де життя перемагає смерть. Постійні «прильоти», зруйновані будівлі, загиблі… Однак тут продовжують саджати квіти, виховувати дітей, працювати, займатися профспілковою роботою. Спілчани, об’єднані у первинну організацію ПМГУ Українського державного науково-дослідного вуглехімічного інституту (УХІН), цього року навіть спромоглися вчасно провести звітно-виборчу кампанію, звершивши її, як належно, конференцією.
В заході, що проходив у змішаному очно-заочному форматі, крім обраних в колективах делегатів, взяла участь голова Харківської обласної організації Лариса Подать. Про роботу профкому за 5 вкрай непростих років звітувала очільниця первинки Валерія Карчакова. От що вона розповіла:
– Кожного разу, зустрічаючись на зборах, ми говорили про «важкі часи». Хіба ж ми могли передбачити, що то були найкращі часи нашого життя! Ми вирішували питання працівників, вели діалог із роботодавцем і досягали консенсусу, підписували та контролювали виконання норм соціально орієнтованого колдоговору, пишалися тим, що входимо до складу однієї з найпотужніших в Україні Профспілки металургів і гірників, брали участь в її масштабних заходах. Так, нічого не давалося нам легко. Однак, на жаль, тепер маємо з чим порівнювати.
Важко – це зараз. Важко – це війна в країні, криза в економіці, втрата стратегічних для ГМК підприємств – таких як «Азовсталь», ММКІ, АКХЗ. Важко – це вбиті ворогом українці, члени ПМГУ, зокрема люди, яких ми знали особисто.
Взагалі це п’ятиріччя було найсумнішим у моїй діяльності як голови первинки. Спочатку, у 2019-му році, пандемія СOVID. Хворі товариші, колеги, життя яких не вдалося врятувати. Наслідки хвороби – дороге лікування, на яке ми, безумовно, надавали допомогу. Частковий режим «віддаленої роботи», інколи досить абсурдний. Як хімік може працювати онлайн? Організація масового щеплення, вмовляння зробити щеплення для налагодження робочого процесу.
2020-й рік, ювілейний для УХІНу. Наше підприємство готувалося до святкування свого 90-річчя заздалегідь, проводились ремонтні роботи в лабораторіях, дооснащувалися, модернізувалися робочі місця. Співробітники допомагали, не шкодуючи свого вільного часу. Було зроблено чудову зону відпочинку серед троянд у дворі головного корпусу. Так хотілося гідно прийняти гостей з нагоди, однак карантин став на заваді. Тим не менш, ми все ж спромоглися нагородити Почесними грамотами Центральної ради ПМГУ наших найсумлінніших профспілкових активістів.
2021-й рік. Пережили епідемію, продовжили роботу. Забезпечили працівників спецодягом для відряджень з фірмовою емблемою. Допомогли бібліотеці переїхати в головний корпус, відремонтували лабораторні кімнати, покращили благоустрій навколо корпусів, закупили нове обладнання. На черговий день народження УХІНу запросили артистів Філармонії, які подарували нам чудовий концерт. Під Новий рік, вперше за довгий час, закупили новорічні подарунки для всіх спілчан, в тому числі й непрацюючих пенсіонерів. Будували плани на майбутнє.
На початку 2022-го року ми дивилися вперед із надією. Інститут виграв декілька тендерів, підписав низку важливих договорів, сформував план робіт на рік. Адміністрацією проводилися поточні ремонти корпусів, заміна вікон з фасадної та частково тильної сторони... А 22 лютого рано вранці наше місто почали обстрілювати.
Через постійні ворожі атаки протягом 3 місяців ми фактично не могли працювати. Довелося призупинити виконання поточних договорів. Керівництво інституту разом із профкомом намагалися підтримати співробітників за рахунок накопичених коштів. Харківська обласна і Центральна рада ПМГУ організували надання гуманітарною допомоги спілчанам. Дякую тим нашим співробітникам, які, ризикуючи власними життями, під обстрілами, розвозили цю допомогу своїм колегам!
Далі ставало тільки гірше. Неможливість працювати. Призупинення трудових відносин. Банкрутство «Мегабанку», на рахунку якого зберігалися всі кошти первинки. Черговий ракетний обстріл, під час якого сильно постраждав головний корпус інституту: вибиті майже всі нещодавно встановлені вікна, пошкоджене обладнання.
У цей період неймовірного напруження справжніми героями виявили себе співробітники непромислової групи – їхніми зусиллями було частково полагоджено нашу центральну будівлю, а також дівчата з бухгалтерії – попри страшні небезпеки вони виходили на роботу, щоб підтримувати лад у документації підприємства.
У 2023-му році найважчим випробуванням була зима. Повне відключення опалення, проблеми з водопостачанням через промерзання труб. Від холоду відмовляла оргтехніка – а люди працювали, користуючись кожною можливістю. Їхня стійкість вражає.
На жаль, і зараз УХІН ще не відновив повноцінно робочий ритм. Однак у 2024 році з’явилися приводи для обережного оптимізму. Інститутом виконано частину робіт, призупинених раніше, та підписано декілька нових договорів. Серед нагальних проблем – дефіцит кадрів. Все зрозуміло: складна ситуація в місті, невелика зарплата – в середньому на 1 серпня 2024 року вона становила 11650 грн.
Та наш колектив – все ще команда. Ми цінуємо кожного співробітника. Профком намагаємся підтримати всіх, хто цього потребує. Зі знов накопичених коштів на рахунку в банку «Приват» ми виплатили допомогу на ремонт тим спілчанам, в яких серйозно постраждало житло, організували медичний огляд працівників, навіть спромоглися додати трохи яскравих фарб життю культурно-масовою роботою.
Що буде далі? Не хочу загадувати, але сподіваюсь, що за будь-яких умов первинна організація ПМГУ УХІН зберігатиме свою єдність та активність. Через сімейні обставини я маю скласти повноваження голови первинки, але дякую вам, шановні колеги, за всі чудові роки, проведені разом!
Обговоривши доповіді профкому та КРК, делегати конференції їх затвердили, визнавши роботу профкому за звітний період задовільною. Профлідеркою інституту вони обрали Тетяну Смірнову – людину, яка багато років була в числі активу, тож добре знає «профспілкову кухню» і повною мірою розуміє проблеми товаришів.
