16 липня 2025 року
Інфляційні процеси в Україні залишаються високими, перевищуючи прогнози як Уряду, так і Національного банку. У червні річний показник споживчої інфляції сягнув 14,3%, а ріст цін в промисловості за січень–травень 2025 року становить вражаючі 42%.
Особливо стрімко зростають ціни на продукти харчування — окремі категорії додали понад 30%: яйця (+59%), овочі (+24%), соняшникова олія (+34%), фрукти (+52%), м’ясо (+23%), молоко (+21%). В динаміці інфляції домінують немонетарні (ситуативні) фактори, а приріст цін не реагує на зміну ключової ставки (15,5%).
Це – наслідок як війни, так і недосконалої економічної політики держави в її умовах. Дорогі кредити, проблеми в енергетиці, логістиці, девальвація гривні, обмежена купівельна спроможність громадян – чинники, які лише посилюють витратну інфляцію. НБУ визнає, що витратні фактори наразі домінують, а монетарна політика через низький рівень гривневих заощаджень населення не має належного впливу. Банки за роки війни так і не залучили вагомі обсяги гривневих депозитів у систему: такі депозити від населення становлять мізерні 6% споживчих витрат.
Похибка в інфляційних прогнозах НБУ в річному вимірі – 30-50%, що свідчить як про нерезультативність антиінфляційних інструментів монетарної політки, так і неадекватність реальним обставинам моделей інфляції, орієнтованих виключно на попит.
Уряд натомість прогнозує зростання ВВП – з 4,5% у 2026 році до 5,7% у 2028-му, а також зниження інфляції – з 8,6% до 5,3%. Проте ці орієнтири виглядають умовно-оптимістичними. Бюджетна декларація 2026-2028 рр. не дає відповідей на ключові питання: як стимулюватиметься розвиток внутрішніх виробництв, створення нових робочих місць, технологічне оновлення підприємств, забезпечення фінансових стимулів для бізнесу. Фактично ігнорується соціально-демографічна ситуація: за три роки прожитковий мінімум зросте лише на 400 грн, а мінімальна зарплата – на 1400 грн, до 9400 грн. Для порівняння, в сусідній Польщі мінімалка – 41 тис. грн в еквіваленті.
Це не стимулює повернення понад 7 мільйонів громадян з-за кордону. Темпи народжуваності залишаються критично низькими, а бажання повертатися у вимушених переселенців – слабшає. Низька купівельна спроможність громадян поглиблює соціальну нерівність та бідність, що вже визнається і в урядових колах. Для промисловості це означає скорочення внутрішнього ринку збуту, зниження завантаженості виробничих потужностей і, зрештою, втрату робочих місць.
Ба більше: ця ситуація стримуватиме не тільки промисловий розвиток, а в перспективі ріст економіки, темпи її відновлення.
Антикризовий штаб стійкості економіки в умовах воєнного стану, що діє при УСПП, уже передавав до РНБО, Кабінету Міністрів і Верховної Ради низку системних пропозицій щодо подолання кризових явищ:
- впровадження програми стимулювання внутрішнього виробництва;
- фокус на імпортозаміщенні, індустріалізації, енергетичній стійкості;
- відновлення доступного кредитування для бізнесу;
- формування чіткої щорічної Програми діяльності КМУ;
- комплексна соціальна політика, спрямована на збереження людського потенціалу.
Без системних і послідовних дій Уряду країна ризикує втратити не лише економічну стійкість, а й кадровий потенціал, необхідний для відбудови.
У цьому контексті УСПП закликає провести цільове засідання Кабміну за участі представників парламенту, РНБОУ, бізнесу, громадських і науково-аналітичних структур. Необхідно не лише констатувати проблеми, а напрацювати єдину національну стратегію економічної стабілізації, відновлення та розвитку, яка враховуватиме реальність війни на виснаження ресурсів із російським агресором, соціальні ризики та потенціал українського бізнесу.
За матеріалами сайту uspp.ua
