Організацією своєчасно подано платіжне доручення на сплату податків до бюджету, але банк не перерахував гроші з рахунку організації на бюджетний рахунок. Якими будуть наслідки для платника?
Наслідки неприємні: якщо гроші не надійдуть на бюджетний рахунок у встановлені для цього платежу термін, в організації виникає податковий борг у сумі несплаченого своєчасного грошового зобов'язання (пп. 14.1.175 Податкового кодексу, далі – ПК). Погасити борг доведеться готівкою або за рахунок коштів, які перебувають на рахунках в інших банках. Обов'язок організації сплатити узгоджене грошове зобов'язання протягом 10 днів з моменту погодження передбачено п. 57.1, 57.3 ПК. Продовження чи зупинення терміну сплати узгодженого грошового зобов'язання не передбачено ПК. Але згідно з п. 129.6 ПК у разі порушення банком строку перерахування платежів організацію звільнено від сплати штрафів та пені, встановлених ст. 126 та пп. 129.1.1 ПК. Тільки треба довести, що банк затримав платіж.
Як довести, що у затримці платежу винен банк, а чи не організація?
Для цього треба подати до податкового органу лист із копіями засвідчених банком платіжних документів про сплату податків, які підтвердять їх своєчасне подання банку. Таку ж позицію підтримують і податкові органи.
Організація не змогла своєчасно розрахуватися з контрагентом за отриманий товар чи надані послуги через те, що банк затримав перерахування грошей на рахунок контрагента. Які можуть бути наслідки для організації? Чи можна уникнути нарахування штрафів та пені, передбачених договором за порушення строків оплати?
Відповідно до цивільного законодавства сторона, яка порушила зобов'язання за договором, несе відповідальність лише за наявності її вини у цьому (якщо інше не передбачено договором чи законом). Тому організація може уникнути відповідальності перед контрагентом у вигляді сплати штрафів та пені, якщо доведе, що не винна у порушенні зобов'язань за договором. Формулювання «не винен» означає: зробив усе, що міг, до виконання зобов'язання (частини 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу, далі ЦК).
Що організація могла зробити у разі? Наприклад, могла в найкоротший термін погасити заборгованість перед контрагентом: перерахувати кошти з рахунку в іншому банку, внести готівку до каси контрагента. Відповідно до п. 30.1 Закону від 05.04.2001 р. №2346-III (далі Закон №2346) грошовий переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача. Організація здійснює контроль за своєчасним проведенням взаємних розрахунків без участі банків (ст. 343 Господарського кодексу).
А якщо організація не змогла цього зробити, тому що у неї всі кошти перебувають на рахунку у проблемному банку та немає рахунків в інших банках? Тоді це необхідно довести документально (виписками щодо кожного рахунку за цей період часу). Наприклад, у разі звернення до суду в позові слід зазначити, що рахунків в інших банках немає.
Яку відповідальність несе банк порушення терміну перерахування коштів?
Взаємини між організацією та банком регулюються договором банківського рахунку (розрахунково-касового обслуговування). Банк зобов'язаний: забезпечити організації можливість безперешкодно розпоряджатися коштами на рахунку та перераховувати за платіжним дорученням організації гроші з рахунку на бюджетний рахунок або рахунок контрагента (ст. 1066, ч. 3 ст. 1068 ЦК; абзац сороковий п. 14 Інструкції, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. №22, далі – Інструкція №22). Банк зобов'язаний перерахувати кошти з рахунку організації з цього приводу одержувача протягом терміну, передбаченого договором між організацією та банком з урахуванням термінів, встановлених ст. 8 Закону 2346. У разі порушення банком зазначеного строку банк зобов'язаний сплатити організації пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, але не більше 10% від суми переказу, якщо договором передбачено інший розмір пені (п. 32.2 Закону 2346). Для стягнення пені організація може спочатку пред'явити банку претензію, а у разі її відхилення або залишення без відповіді звернеться до суду (п. 1.4 ухвали Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 р. №14). Або відразу звернеться з позовом до суду, оскільки пред'явлення претензії не є обов'язковим.
Що робити, якщо банк постійно затримує платежі?
Якщо ваші платежі постійно «зависають» у банку, то найкраще рішення – перевести гроші з рахунку в проблемному банку на рахунок у благонадійнішому банку. Якщо такий переказ неможливий (банк не здійснює перерахування коштів на рахунки в інші банки), то перше, що треба зробити – пред'явити банку претензію, вимагаючи повернення коштів, що знаходяться на рахунку організації у цьому банку. Порядок пред'явлення та розгляду претензії встановлено статтями 6, 7 Господарського процесуального кодексу (далі ГПК). Зокрема банк зобов'язаний розглянути претензію організації протягом місяця з дня її отримання. За результатами розгляду претензії банк зобов'язаний надати організації письмову відповідь, в якій або визнати або відхилити претензію повністю або частково. Відповідь на претензію має бути вручено організації під розписку або надіслано їй рекомендованим чи цінним листом (ст. 8 ГПК). Якщо банк у відповіді написав про задоволення претензії, але не перерахував кошти за платіжним дорученням або не видав їх організації з рахунку готівкою, або відхилив претензію або не відповів на неї, організація вправі звернеться до господарського суду з позовом до банку про стягнення коштів, що перебувають на його рахунку (п. ч. ст. 12 ГПК). Якщо відповіді на претензію не отримано, право звернеться до господарського суду з позовом до банку виникає в організації після закінчення 30 днів після вручення претензії банку. Як уже було сказано, претензія не є обов'язковою. Організація вправі відразу звернеться до суду з позовом до банку. Однак, використання претензійного порядку дає шанс на досудове врегулювання спору.
Порядок звернення до господарського суду та вимоги до позовної заяви регламентовано ст. 54-57 ГПК. При зверненні до суду з подібним позовом як докази необхідно додати: виписку з рахунку, в якій буде зазначено суму коштів, що перебуває на рахунку; копії невиконаних платіжних доручень з відміткою банку про їхнє одержання. Коли рішення господарського суду про стягнення з банку суми коштів, що є на рахунку організації, набуде чинності, необхідно буде отримати наказ господарського суду для примусового виконання зазначеного судового рішення (ст. 116 ГПК). Примусове виконання судових рішень провадиться у порядку, передбаченому Законом від 21.04.1999 р. №606ХIV.
Що робити, якщо стосовно банку, в якому в організації відкрито рахунок, порушено справу про банкрутство?
Дізнатись про порушення справи про банкрутство або про визнання банку банкрутом можна на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України (ВГСУ) – vgsu.arbitr.gov.ua
Якщо проблеми з банком (затримка платежів) виникли до порушення стосовно банку справи про банкрутство, організація має подати до господарського суду, який розглядає справу про банкрутство, заяву про наявність грошових вимог до банку. Така заява подається протягом 30 днів з дати офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство (ч. 1 ст. 23 Закону від 14.05.1992 р. №2343-XII, далі – Закон №2343). Офіційним оприлюдненням є розміщення такої інформації на вказаному вище офіційному веб-сайті ВГСУ (абзац десятий ч. 1 ст. 10, ч. 10 ст. 16, ч. 3 ст. 38 Закону 2343). Зверніть увагу: в офіційному повідомленні про порушення стосовно банку справи про банкрутство вказується, який суд розглядає цю справу, коли таке повідомлення розміщено на сайті, номер судової справи та інша важлива інформація. Відомості, які необхідно зазначити у заяві про наявність у організації грошових вимог до банку, названо у ч. 3 ст. 23 Закону №2343.
Якщо проблеми виникли вже після визнання банку банкрутом (банк відмовив у перерахуванні коштів з рахунку організації), тоді необхідно подати заяву про наявність грошових вимог до банку протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення оголошення про визнання банку банкрутом (абзац дев'ятий ч. 1 ст. 38 Закону №2343). Вимоги організації до банку, визнані банком чи господарським судом, підлягають включенню до Реєстру кредиторів та віднесенню до четвертої черги погашення (ч. 8 ст. 23, п. 4 ч. 1 ст. 45 Закону №2343).
10 квітня 2014 року
Сундєєва В.С.
