#ПрофспілкаЦеМи #ПМГУ_35
Ці слова належать людині, яка добре знає ціну праці та відданості. Вже 55 років Тетяна Георгіївна працює в Українському науково-дослідному інституті вогнетривів імені А.С. Бережного: прийшла сюди молодим лаборантом, а сьогодні – провідний науковий співробітник, кандидат технічних наук, знаний і шанований профспілковий лідер.
Понад 20 років Тетяна Георгіївна очолює первинну організацію ПМГУ. Для колег вона насамперед – людина, до якої можна звернутися у будь-якій ситуації: як із робочими справами, так і з особистими. Саме за цю щирість і відкритість колектив щоразу обирав її своїм лідером.
Поступово коло обов’язків Тетяни розширювалося. Зараз вона – член президії Харківської обласної ради, заступник голови на громадських засадах, а також член Наглядової ради інституту, де представляє інтереси своїх колег-членів первинної організації ПМГУ.
Сьогодні Харків, у якому з 1927 року працює Інститут вогнетривів, живе на передовій. Це місто науки й культури ворог безжально обстрілює, намагаючись зламати його красу й силу, але воно тримається попри все. Тримається й Інститут. Під гуркіт вибухів, серед руїн і тривог, тут залишається «кістяк» колективу – найстійкіші. «Найважче – бачити, як люди змушені залишати домівки, виїжджати з міста, де пройшло все їхнє життя, – ділиться Тетяна Георгіївна. – А ще боляче усвідомлювати, що держава в такий складний час не цінує науку. Наші архіви, напрацювання, майже віковий досвід – це безцінне. Без них відбудувати промисловість буде дуже складно».
Попри всі ці труднощі, вона не втрачає головне – увагу до людей. Спілчанам потрібні підтримка і допомога, яку первинна організація надає завдяки плідної співпраці з адміністрацією. Адже в усі часи соціальний діалог в інституті будувався на засадах поваги до працівників. Сьогодні директор інституту Валерій Мартиненко продовжує цю традицію – відкритий, уважний до людей, він, за словами профлідерки, «живе інтересами колективу».
Тетяна Георгіївна, людина із величезним досвідом, вважає: профлідер має постійно навчатися. «Життя змінюється дуже швидко, і нам треба йти в ногу з часом. Якщо люди довірили тобі свої інтереси – не маєш права підвести», – впевнена вона.
З теплотою й пошаною Тетяна Георгіївна говорить про колег: про команду Центральної ради, яка завжди готова підтримати, і особливо про Ларису Іванівну Подать, голову Харківської обласної організації ПМГУ, «людину з бойовим характером, який нерідко допомагав їй вирішувати складні питання, відстоювати принципову позицію».
Саме завдяки такій єдності й взаємопідтримці народжується впевненість у завтрашньому дні та з’являється надія на краще. «Головне сьогодні – зберегти підприємства. Бо без них не буде майбутнього. А воно нам потрібне – для наших дітей, для України», – каже вона з особливою емоцією.
І в цих словах – уся Тетяна Георгіївна Гальченко: жива, небайдужа, відкрита серцем і душею. Людина, для якої Профспілка – це не робота, а справа життя.
