13 жовтня 2026 року
Вчора Верховна Рада України ухвалила в другому читанні проєкт Закону №10147 «Про безпеку та охорону здоров’я працівників на роботі». І це – погана новина. Не тільки через те, що зазначений документ, м’яко кажучи, недосконалий. А ще й тому, що його просування, без урахування позиції національних профспілок і рекомендацій міжнародних профоб’єднань, показує: бажання почути представників працівників, як сторону соціального діалогу, немає. Є намір просто переломити спротив і змінити систему в інтересах роботодавців.
Голова Профспілки металургів і гірників України Богдан Оверковський пояснює:
– Прийняття законопроєкту №10147 в другому читанні – крок вочевидь поспішний і непродуманий. Консультації тривали кілька років. Беручи в них участь, профспілкова сторона пропонувала, обговорювала, доводила на прикладах, шукала компромісні рішення. І що в результаті? Більшість значущих правок проігноровано, зміни у кращий бік – мінімальні. Деякі норми проєкту суперечать Конституції та міжнародним зобов’язанням України, інші – сформульовані настільки незрозуміло, що у тлумаченні виникають неоднозначності.
Назву лише ключові проблеми. Закон не встановлює обов’язкових гарантій для працівників, зайнятих на важких роботах та роботах зі шкідливими й небезпечними умовами праці. Не закріплює чітких механізмів надання додаткової оплачуваної відпустки, пільгового пенсійного забезпечення та оплати праці в підвищеному розмірі. Не усталює принципів забезпечення засобами індивідуального захисту, здійснення громадського контролю, проведення навчання з питань безпеки праці та фінансування відповідних заходів...
Коли Профспілка звертається до представників урядової сторони із закликами щодо розширення соціального захисту працівників, впровадження програм підтримки зайнятості тощо, нам відповідають, що це «не на часі, оскільки війна». А ухвалення законопроєкту №10147 чомусь не терпить зволікання. Хоча саме зараз послаблення в сфері безпеки праці точно недоречні. Українці і так виконують свої виробничі завдання в умовах підвищених ризиків, зокрема на об’єктах критичної інфраструктури, а під час майбутнього відновлення країни потреба в належних гарантіях безпеки праці лише зростатиме.
Довід щодо терміновості – непереконливий. Введення закону в дію передбачається лише через пів року після припинення або завершення воєнного стану – тож поспіху немає. Євроінтеграційні процеси взагалі не вимагають багатьох прописаних у проєкті №10147 змін – навпаки, згідно зі статтею 296 Угоди про асоціацію з ЄС, під час узгодження національного законодавства з європейським Україна не повинна послаблювати або знижувати рівень охорони праці, передбачений її законодавством.
Тому в Профспілці впевнені: законопроєкт має бути повернуто без підпису Президента України до Верховної Ради для більш ґрунтовного і відповідального доопрацювання з урахуванням зауважень профспілок, висновків фахівців та рекомендацій міжнародних організацій, підстави та аргументи для цього є.
