Профспілка металургів і гірників України
facebook youtube

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

СПРАВА «ГОНЧАРОВ проти УКРАЇНИ»

(CASE OF GONCHAROV v. UKRAINE)

Заява №7867/06

 

Стислий виклад остаточного рішення від 10 грудня 2009 року

16 квітня 1998 року заявник звернувся до Артемівського міського суду Донецької області (далі – суд) з позовною заявою до ЗАТ «Артемівський електротехнічний завод» та Державного пенсійного фонду, вимагаючи перерахування його заробітної плати i пенсії, а також виплати заробітної плати i пенсійних виплат.

7 лютого 2003 року суд відмовив заявнику у задоволенні позовних вимог.

Заявник оскаржив рішення суду до судів вищих інстанцій, проте його апеляційна та касаційна скарги були відхилені 12 червня 2003 року та 9 вересня 2005 року відповідно.

Розгляд справи неодноразово відкладався за клопотаннями заявника та відповідача, а також через неявку представника відповідача та через подання додаткових скарг.

Таким чином, тривалість розгляду справи у судах трьох інстанцій становила близько 7 років та 5 місяців.

Заявник скаржився до Європейського суду з прав людини (далі – Європейський суд) за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції з прав людини i основоположних свобод (далі – Конвенція) та за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на тривалість судового провадження у його справі.

Крім того, заявник скаржився за пунктом 1 статті 6 та за статтею 13 Конвенції на результат судового провадження та на його несправедливість. Він також скаржився на порушення статті 1 Першого протоколу у зв’язку iз результатом судового розгляду. Крім того, заявник скаржився на те, що він був підданий дискримінації через результат судового розгляду.

Розглянувши справу, Європейський суд одноголосно:

«1. Оголошує скаргу стосовно надмірної тривалості судового провадження прийнятною, а решту скарг у заяві – неприйнятними;

2. Постановляє, що мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції;

3. Постановляє:

(a) що протягом трьох місяців з дня, коли рішення набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава-вiдповiдач має сплатити заявнику 1200 (одна тисяча двісті) євро відшкодування моральної шкоди плюс будь-який податок, який може бути стягнуто з цiєї суми. Ця сума має бути конвертована у національну валюту держави-вiдповiдача за курсом на день здійснення платежу;

(b) зi спливом зазначеного тримісячного строку i до повного розрахунку на вищезазначену суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмiрi граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка дiятиме в цей період, плюс три відсоткових пункти;

4. Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції».

Iнформацiю надано Урядовим уповноваженим у справах

Європейського суду з прав людини

 

Назад

  • MEFM100x100jpeg
  • atom60
  • fmu60
  • fprk
  • fpu100x100
  • frgu60
  • histadru2t
  • industri-all100x100
  • logo-prupu100x100
  • logo-sm100x100
  • logo_fometaux
  • mtwtu60
  • ptgmprk
  • turkmetall100x100